Щавель – один із ранніх листових овочів. Вже наприкінці травня можна зрізати молоді листочки та готувати з них супи та салати. Але щоб не нашкодити здоров'ю, потрібно знати деякі особливості вживання щавлю.
Щавель – рід однорічних та багаторічних трав сімейства Гречані. Існує понад 150 видів цієї рослини, які поширені у всьому світі. Листя багатьох видів щавлю можна вживати в їжу у сирому чи відвареному вигляді. Вони містять багато корисних речовин і навіть мають лікувальні властивості.
Чим корисний щавель
Усі види щавлю відомі своїм кислуватим присмаком, який посилюється на період формування насіння. Листя та стебла рослини містять велику кількість корисних речовин: вітаміни С, К, РР, бета-каротин, вітаміни групи В, а також магній, залізо, кальцій, калій, фосфор, цинк, селен. Крім того, до складу щавлю входять органічні кислоти (щавлева, лимонна, яблучна), амінокислоти, флавоноїди, дубильні речовини, клітковина, ефірні олії. А калорій у цьому листовому овочі зовсім небагато: 21 ккал на 100 г продукту.
Щавель покращує обмін речовин, сприяє розщепленню жирів, стимулює роботу шлунково-кишкового тракту та жовчного міхура, надає легкий проносний ефект, допомагає позбутися набряклості та видалити з організму зайву рідину, зменшує ймовірність утворення тромбів, знижує рівень глюкози в крові, сповільнює. У сирому вигляді молоде листя корисно вживати при анемії, цукровому діабеті, підготовці до вагітності, серцево-судинних захворюваннях. Крім цього, щавель - це гарний загальнозміцнюючий засіб, тому дієтологи радять включати його в раціон навесні, щоб усунути нестачу вітамінів.
Чому щавель потрібно вживати з обережністю
У їжу годиться лише молоде листя щавлю. Їх зрізують кілька разів за сезон до цвітіння. У старому листі збільшується кількість щавлевої кислоти, яка при надмірному вживанні може завдати шкоди здоров'ю.
Щоб нейтралізувати дію щавлевої кислоти, до страв додають сметану, кефір або йогурт.
Часте вживання страв із щавлем може призводити до підвищення кислотності шлунка, провокувати утворення каменів у нирках. Тому цей листовий овоч не можна використовувати в їжу при сечокам'яній хворобі, запальних захворюваннях нирок, кишківника, при подагрі, ревматоїдному артриті, порушеннях сольового обміну. Щавель також протипоказаний при гастриті з підвищеною кислотністю, виразкою шлунка та дванадцятипалої кишки.
Щавельна кислота також міститься у листі шпинату, у стеблах ревеню, у буряках, мангольді, кислиці, петрушці, червоній та чорній смородині та деяких інших ягодах. Якщо аналіз сечі показує підвищений вміст оксалатів, споживання цих продуктів слід обмежити.
Але навіть за відсутності протипоказань не рекомендується вживати страви зі щавлем частіше за три рази на тиждень (дітям – до двох разів на тиждень і лише зі сметаною чи йогуртом). Щоб уникнути неприємних наслідків, необхідно комбінувати щавель з продуктами, які можуть вирівняти pH шлунка: відвареним м'ясом, рибою, злаками.
Як виростити та заготувати щавель
Щавель невибагливий, може рости в півтіні, на ґрунтах, непридатних для вирощування інших культурних рослин. Щавель любить вологу, у спеку без поливу листя грубіє, накопичує більше щавлевої кислоти, з'являються передчасні квітконоси.
Культура добре росте і дає високі врожаї на слабокислих ґрунтах (рН 4,5-5), тому вапнування ґрунту перед посівом насіння проводити не потрібно. З добрив рекомендується внести компост або перегній, амонізований суперфосфат (30-40 г на 1 кв.м) та сульфат калію (20 г на 1 кв.м) або комплексне добриво для овочевих культур пролонгованої дії.
Висівати щавель можна рано навесні, влітку або під зиму, напередодні морозів. Насіння закладають на глибину 1-1,5 см і мульчують сумішшю торфу з компостом. При весняному та літньому посіві сходи з'являються приблизно через два тижні. До кінця сезону головний корінь кожного сіянця розростається, у пазухах листя формуються бруньки, з яких потім виростають нові рослини із власною кореневою системою. Максимальної продуктивності щавель досягає, як правило, на другий рік після посіву.
На одному місці щавель вирощують не більше 4 років, а потім висівають на іншій грядці. Якщо ця культура довго росте на одному місці, листя дрібніє, раніше висуваються квітконоси. Квітконоси з появою краще зрізати, т.к. цвітіння стимулює підвищене утворення щавлевої кислоти в стеблах та листі. За сезон проводять 3-4 зрізки листя під корінь, останні роблять зазвичай у серпні.
Зі щавлю готують весняні вітамінні зелені борщ, салати, начинку для пирогів, листя додають в омлети, овочеві запіканки, заготовляють на зиму: заморожують, маринують, солять, квасять, сушать.
Дикий щавель звичайний і шпинатний збирають на початку літа далеко від доріг і промислових підприємств.
Як бачите, вирощувати щавель дуже просто. І якщо немає протипоказань для вживання цього листового овочу, то його, безперечно, варто включати до раціону, щоб зміцнити здоров'я та урізноманітнити меню.
Написати коментар