Якщо всі горизонтальні поверхні в домі зайняті розсадою овочів, то мріяти про квіти, звісно, можна, але ось розмістити плошки з квітковими сходами зовсім ніде. А влітку на дачі хочеться милуватися не лише достиглим урожаєм, а й яскравими клумбами.
Найсуворіші дачники можуть махнути рукою на «цю вашу красу» і думати лише про хліб насущний. Але якщо душа просить свята і щоденного милування цвітінням – треба дати їй цю можливість. Тим більше що зробити це не так уже й складно: просто оберіть квіткові культури, які можна висівати прямо в ґрунт.
Щоб полегшити муки вибору, ми підготували добірку простих у догляді, витривалих, стійких до зниження температури рослин, які можна посіяти вже в найближчі тижні квітня або на травневі свята. Повірте, ці квіти вразять вас не лише «північним характером», а й мальовничою палітрою кольорів і ароматів!
Амарант
Амарант дивує різноманіттям видів. Деякі з них вважаються бур’янами, інші, навпаки, використовують у сільському господарстві, а треті – декоративні – висаджують для прикрашання садів і клумб. Для цих цілей зазвичай використовують амаранти волотистий, хвостатий, сумний і триколірний.
Приблизно через три місяці після посіву ці рослини перетворюють квітник своїми дрібними квітками, зібраними у витончені суцвіття колосоподібно-волотистої форми. А яскраво забарвлене листя створює виразний візуальний ефект ще раніше. Висушені суцвіття не втрачають форми протягом 3–4 місяців і тому часто використовуються для сухих букетів і зимового декору приміщень.
Посів насіння амаранту у відкритий ґрунт проводять наприкінці квітня або на початку травня. Для цього заздалегідь готують борозенки глибиною 1,5 см, дотримуючись міжряддя 45 см. Насіння розміщують по одному, з інтервалами 7–10 см. У перші пару місяців після сходів важливо регулярно поливати, прополювати та розпушувати ґрунт. Далі полив знадобиться лише в періоди сильної посухи.
Чорнобривці
Чорнобривці – незмінні улюбленці садівників, без яких складно уявити дачний квітник. Ці однорічники родини Айстрові підкорюють невибагливістю, життєрадісними відтінками суцвіть і тривалим цвітінням, яке починається влітку і триває до заморозків.
Вирощувати чорнобривці можна розсадним способом або шляхом прямого посіву в ґрунт. Другий варіант передбачає висадку після того, як мине загроза поворотних заморозків (зазвичай це кінець травня). У такому разі цвітіння настає пізніше, ніж при розсадному способі, проте рослини виходять міцнішими і довше радують барвами.
Чорнобривці цінують не лише за декоративність. Їх часто висівають поруч з овочевими грядками, адже специфічний аромат відлякує шкідливих комах, допомагаючи захистити врожай.
Вербена
Вербена представлена в природі однорічними й багаторічними рослинами, а також напівкущами. В умовах помірного клімату її вирощують виключно як однорічник, оскільки вона не здатна пережити суворі зими. Вирощують кілька видів вербени: зморшкувату, красиву, болотну, лимонну та гібридну. Загальна кількість сортів перевищує 250.
Темно-зелене листя вербени відрізняється різною формою, а головна прикраса – це суцвіття. Волотисті або щиткоподібні, вони об’єднують до 30–50 дрібних квіток різних відтінків. Рослини різних сортів цвітуть білими, жовтими, рожевими, кремовими, червоними, лососевими, насичено-синіми, фіолетовими та блакитними квітками, а також існують гібриди з виразним двоколірним забарвленням. Період цвітіння вербени триває з червня до листопада.
Вербену зазвичай вирощують через розсаду або шляхом прямого посіву в ґрунт. У першому випадку насіння висівають у березні, а молоді рослини пересаджують на постійне місце ближче до кінця травня, коли встановлюється стабільно тепла погода. Посів у ґрунт також проводять у травні. Молоді сіянці витримують короткочасні заморозки до −3°C, але нижчі температури для них згубні.
Дельфініум однорічний
Дельфініум належить до родини Жовтецеві й може бути як однорічним, так і багаторічним. Усього налічується близько 450 видів цієї культури, з яких приблизно 40 – однорічні. На відміну від багаторічних «родичів», що досягають висоти 2 м і більше, вони виростають компактними – від 20 до 100 см.
Особливого шарму дельфініуму надають високі пірамідальні суцвіття, що вінчають кінці пагонів. Забарвлення квіток вражає різноманіттям: вони бувають білими, рожевими, червоними, блакитними, синіми й фіолетовими, а деякі гібриди радують двоколірними або градієнтними відтінками. Цвітіння однорічних сортів починається у червні й триває до вересня.
Дельфініум, як і інші культури, можна вирощувати двома способами – через розсаду або прямим посівом у ґрунт. У другому випадку важливо дочекатися, поки повністю мине загроза поворотних заморозків, і лише після цього висівати насіння в підготовлений ґрунт.
Годеція
Природний ареал цієї рослини родини Кипрейні охоплює окремі регіони Європи, а також Північну й Південну Америку, а батьківщиною годеції вважається Каліфорнія. Саме тому квітку іноді називають каліфорнійською трояндою.
Зовнішній вигляд годеції варіюється залежно від виду та сорту: кущики виростають висотою від 20 до 60 см і можуть бути сформовані або у вигляді акуратних пірамідок, або розлогих куртин. Чашоподібні квітки діаметром від 3 до 10 см тішать око білими, рожевими, червоними відтінками, а у деяких сортів – вишуканим двоколірним забарвленням. Цвітіння триває з липня до перших заморозків.
Розмноження годеції здійснюється виключно насінням – або через попереднє вирощування розсади, або прямим посівом у ґрунт. В умовах помірного клімату оптимальний період для висіву – кінець квітня або травень. Для успішного розвитку рослині потрібне сонячне місце та слабокислий або нейтральний ґрунт.
Іберіс
Іберіс – рід рослин родини Капустяні, що включає близько 40 видів однорічних і багаторічних представників. Вони ростуть пишними «подушками» висотою не більше 30–40 см, відрізняються різною морозостійкістю та радують око суцвіттями у білій, рожевій, ліловій або бордовій гамі.
Садівники цінують іберіс за невибагливість і витривалість: він успішно росте навіть на бідних ґрунтах і ідеально підходить для альпійських гірок і рокаріїв. Однаково ефектно виглядає у змішаних і бордюрних посадках.
Посів насіння іберісу в ґрунт зазвичай проводять у квітні. Щоб продовжити період цвітіння, можна виконати посів двічі з інтервалом у два тижні. Уже через 4–6 тижнів на кущиках з’являються характерні зонтикоподібні суцвіття, які прикрашатимуть сад до заморозків.
Календула
Календула – часта гостя в садах пейзажного стилю: її можна побачити на мавританських газонах, у квітниках і контейнерах, а також у вигляді яскравих бордюрів уздовж грядок і виразних акцентів поруч із хвойними рослинами. Городники цінують цю рослину не лише за сонячні суцвіття, а й за здатність захищати овочеві культури від шкідників. Леткі речовини, які виділяє календула, відлякують слимаків і колорадських жуків, а також проганяють попелицю, кліщів і клопів.
Календула абсолютно невибаглива: не має особливих вимог до освітлення й поливу, стійко переносить примхи погоди та не потребує складного догляду. Крім того, це чудовий медонос, а завдяки лікувальним властивостям її здавна використовують у народній медицині та фармакології.
Висівати календулу можна двома способами: на розсаду в березні або одразу в ґрунт – наприкінці квітня чи в травні. Перший варіант потребує більше часу й зусиль, зате дозволяє отримати більш раннє цвітіння. Втім, додаткові клопоти не обов’язкові – календула легко розмножується самосівом.
Космея
Космея – трав’яниста рослина родини Айстрові; її висота варіюється від 50 см до 1 м. Подібно до дельфініуму, рослина представлена як однорічними, так і багаторічними видами.
У культурі налічується близько 25 видів космеї, однак більшість із них теплолюбні й погано приживаються в помірному кліматі. У наших широтах найпопулярніші представники двох найвитриваліших видів: космея двічіпериста та космея сірчано-жовта.
Садівники особливо цінують цю культуру за простоту догляду й невибагливість. Рослина успішно розвивається навіть на не дуже родючих ґрунтах і не потребує складних процедур догляду. Крім того, космея здатна розмножуватися самосівом – достатньо один раз посіяти її у квітнику, щоб щороку милуватися ніжними рожевими «ромашками» на тонких стеблах. Посів можна проводити як навесні, так і під зиму: у першому випадку оптимальний час – квітень–травень, після завершення нічних заморозків.
Ротики
Ротики (або антиринум) – популярна багаторічна рослина родини Подорожникові, яку в умовах помірного клімату зазвичай вирощують як однорічник. Рослина цінується за холодостійкість, відносну посухостійкість і невибагливість у догляді.
Сортові різновиди ротиків відрізняються висотою куща та забарвленням квіток. Серед них є зовсім мініатюрні екземпляри висотою 15–20 см, а також низькорослі (до 40 см) і середньорослі (40–60 см). Найбільші високорослі антиринуми можуть досягати 70–120 см. Палітра відтінків також дуже різноманітна: є рослини з білими, жовтими, рожевими, червоними та пурпуровими квітками, а також ефектні двоколірні варіанти.
Терміни цвітіння антиринуму залежать від часу посіву насіння. При висіві у ґрунт у другій половині травня перші бутони розкриваються наприкінці червня і тішать око до жовтня.
Матіола
Матіола, відома також як левкой, належить до родини Капустяні й об’єднує понад 50 видів рослин – однорічних, дворічних і багаторічних. У помірному кліматі її вирощують виключно як однорічник, оскільки вона не здатна пережити суворі зимові морози.
Ці трав’янисті квіти з прямими або повзучими пагонами досягають 30–90 см у висоту. Листя у них ланцетне, з цільним або зубчастим краєм, а суцвіття радують відтінками білого, лілового, малинового й пурпурного. Із настанням сутінків рослина стає ще привабливішою: ефектні квітки починають виділяти насичений приємний аромат.
Сіянці матіоли погано переносять пересадку, тому насіння висівають одразу у відкритий ґрунт. Посів можна проводити вже наприкінці квітня – сходи витримують короткочасні зниження температури до −5°C. Для успішного росту рослині потрібні сонячні ділянки, захищені від протягів, а також добре дренований суглинковий або супіщаний ґрунт.
Настурція
На своїй батьківщині, у Південній Америці, настурція – багаторічна рослина, але в нестійкому помірному кліматі її вирощують як однорічник. Посів проводять прямо в ґрунт, дочекавшись стабільно теплої погоди в травні.
Настурція відзначається різноманіттям форм. Серед видів є прямостоячі кущі, що можуть виростати до 70 см у висоту, а також ліани, пагони яких швидко обплітають опори й досягають 4 м у довжину. Є й ґрунтопокривні різновиди зі стелющимися пагонами довжиною до 2–3 м.
Серед переваг настурції – невибагливість у догляді, багата палітра відтінків (у тому числі двоколірні варіанти) і беззаперечна користь для сусідніх овочевих посадок, оскільки багато шкідливих комах намагаються триматися від цієї культури подалі.
Ешольція
Ешольція каліфорнійська – витончена багаторічна трав’яниста рослина з прямим тонким стеблом і ажурним листям. Великі чашоподібні квітки, що досягають 8–9 см у діаметрі, виділяються на клумбі завдяки насиченим жовтим, помаранчевим і карміновим відтінкам пелюсток. Є також сорти з ніжним кремовим і фантазійним двоколірним забарвленням. Цвітіння триває з початку літа до середини осені.
Попри свою красу, ешольція демонструє дивовижну невибагливість. Родом із посушливих регіонів США, квітка чудово пристосована до складних умов: добре росте на піщаних і кам’янистих ґрунтах, не потребує частого поливу й любить сонячні ділянки. Секрет витривалості рослини полягає в довгому стрижневому корені, який проникає глибоко в ґрунт і добуває вологу там, де інші рослини не можуть.
Особливістю ешольції є схильність до самосіву. Насіння легко проростає навіть у складних погодних умовах, завдяки чому рослина з року в рік відновлюється без участі садівника.
Написати коментар