Успішна зимівля овочів багато в чому залежить від їх збирання. Занадто ранній збір позбавляє коренеплоди можливості накопичити цукри і набрати щільність, а запізнення може призвести до вимерзання і розтріскування плодів, а також до їх швидкого псування в процесі зберігання.
Давайте детально розберемо, як піймати ідеальний момент для викопування буряку, моркви і пастернаку та які умови потрібно створити, щоб коренеплоди зберегли соковитість, смак і вітаміни протягом довгих зимових місяців.
Час збирання коренеплодів
Універсальної дати для збирання моркви, буряку і пастернаку немає. Строк залежить від сорту, часу посіву, погоди протягом усього періоду вегетації, а також від стану самих рослин. Тому орієнтуватися потрібно не лише на календар, а й на зовнішні ознаки культур.
Першим настає час збирання буряку, т.к. цей коренеплід дуже чутливий до осінніх заморозків. Пов'язано це з тим, що округла верхня частина буряку сильно виступає над поверхнею ґрунту і нічим не захищена. Навіть легкий ранковий мороз здатен пошкодити ніжну шкірку. Такі плоди втрачають лежкість і можуть згнити в перші тижні зберігання.
Зазвичай до збору ранньостиглого буряку приступають у другій половині вересня, коренеплоди пізніх сортів збирають у жовтні. Затягувати зі збиранням не варто, важливо завершити всі роботи до перших нічних заморозків.
Ознаками готовності буряку до збирання слугують розмір коренеплоду і стан листя. Якщо буряк досяг характерних для сорту розмірів, а нижнє листя почало жовтіти і підсихати, його можна збирати. Ще одна ознака – поява на поверхні коренеплоду невеликих горбиків. Навіть якщо погода тепла, не варто спеціально перетримувати коренеплоди в землі заради збільшення розміру: занадто великий буряк у деяких сортів стає грубішим і гірше зберігається.
Морква – більш загартована культура. Її коренеплід повністю ховається в землі, яка надійно захищає його від холоду, тому невеликі заморозки цій культурі не страшні. Більше того, при зниженні температури в рослинах починається відтік поживних речовин з бадилля в корінь. За рахунок цього в моркві збільшується концентрація цукрів, каротину і сухих речовин, що призводить до покращення смакових якостей.
Оптимальний час для збирання моркви пізніх сортів, призначеної для зимового зберігання, – перша половина жовтня, коли нічна температура опускається до 3-4°С. Середньостиглу моркву копають зазвичай у кінці вересня – на початку жовтня; ранню, призначену для літнього і осіннього споживання, – на початку осені.
Головний сигнал до збирання – пожовтіння і в'янення нижнього листя. Якщо ж бадилля зелене, але ви вважаєте, що коренеплоди достигли, акуратно викопайте кілька штук. У стиглої моркви насичений колір, характерний для сорту, і вона досягає заявленої виробником довжини. І ще одна важлива ознака стиглої моркви – наявність на коренеплоді тоненьких білих корінців.
В першу чергу збирають моркву, яка була посіяна під зиму, оскільки вже до середини літа коренеплоди встигають визріти. А в дощову погоду вони починають розтріскуватися. Моркву літнього посіву збирають в останню чергу, вже напередодні заморозків.
Найостаннішим з городу «іде» пастернак, т.к. цей цінний коренеплід належить до холодостійких культур. Невеликі, до −4°C, заморозки пастернаку не просто не завдадуть шкоди – вони йому життєво необхідні. Під впливом низьких температур крохмаль, що міститься в коренеплодах, перетворюється на природні цукри – фруктозу і глюкозу. Від цього пастернак стає ніжним, солодким і набуває свого неповторного горіхового смаку.
Збирають коренеплоди в кінці жовтня – на початку листопада, незадовго до стійких зимових холодів, не чекаючи промерзання верхнього шару землі. Деякі дачники залишають частину врожаю зимувати прямо в ґрунті, попередньо підгорнувши землею і прикривши лапником або соломою. У цьому випадку свіжі вітамінні корені викопують ранньою весною, до того як рослина рушить у ріст.
Для всіх трьох культур діє загальне правило: якщо восени встановилася затяжна дощова погода, збирання краще провести в найближчий відповідний сухий проміжок. Постійно мокра земля може призвести до розтріскування, а викопані з грязі коренеплоди складніше правильно підготувати до зберігання.
Сортування врожаю
Після збирання не варто одразу відправляти в погріб весь урожай. Спочатку його потрібно ретельно перебрати.
Для тривалого зберігання підходять лише здорові, цілі, щільні коренеплоди без тріщин, порізів, вм'ятин, слідів шкідників і ознак хвороби. Занадто дрібні, сильно перерослі або пошкоджені під час копання екземпляри краще відправити на переробку і використовувати в першу чергу.
Особливо уважно оглядають місце зрізу бадилля. Якщо воно мокне, темніє або з'явилися інші пошкодження, такий коренеплід краще не класти разом зі здоровими.
Розмір також має значення. Дуже великі коренеплоди нерідко зберігаються гірше, ніж середні. Тому під час сортування зручно розділити врожай мінімум на дві групи: для найближчого вживання і для тривалого зберігання.
Головні умови зберігання коренеплодів
Навіть ідеальний урожай не пролежить до весни в теплому або занадто сухому приміщенні. Коренеплід продовжує «дихати» після збирання, випаровує вологу і поступово витрачає накопичені поживні речовини. Завдання зберігання – максимально загальмувати ці процеси, щоб овочі залишилися хрусткими і соковитими до весни.
Для більшості коренеплодів оптимальна температура – у діапазоні від 0 до 2°C. Морква найкраще зберігається за температури близько 0-1°C (для тривалого зберігання допускається до 5°C, але чим ближче температура до оптимальної, тим краще). Для буряку рекомендують приблизно 0-1°C, для пастернаку – стільки ж, 0-1°C. Якщо температура опуститься нижче нуля, тканини підмерзнуть, а після відтавання овочі почнуть гнити. Якщо ж у погребі буде тепліше 4°C, коренеплоди раніше часу «прокинуться», почнеться пробудження ростових бруньок, плоди стануть волокнистими і гіркими.
Друга важлива умова правильного зберігання коренеплодів – вологість. За надто сухого повітря вони швидко втрачають воду, стають м'якими і в'ялими. Надмірна сирість також не йде їм на користь: на поверхні плодів з'являється конденсат, а разом з ним зростає ризик плісняви і гнилі.
Для моркви за температури близько 0-1°C рекомендована відносна вологість становить приблизно 95-98%, за трохи вищої температури – близько 90-95%. Для буряку оптимальною вважається вологість у межах 90-95%. Пастернаку також потрібне достатньо вологе повітря: рекомендований рівень вологості має становити близько 90-95%.
У звичайному дачному погребі досягти ідеальних цифр непросто, тому особливу увагу приділіть стабільності показників. Різкі стрибки температури, періодична поява конденсату або тривале пересушування повітря значно скорочують термін зберігання.
Способи зберігання моркви, буряку і пастернаку
Один із найнадійніших способів зберігання коренеплодів – у ящиках з чистим, злегка вологим піском. Пісок утримує вологу навколо плодів, не дає їм стикатися один з одним, перешкоджаючи поширенню випадкової гнилі, і обмежує доступ кисню, уповільнюючи процес дихання овочів. Пісок не повинен бути мокрим. Якщо стиснути його в руці, він має зберігати форму, але вода з нього не повинна виділятися. Занадто вологий матеріал створить умови для гниття плодів.
Технологія зберігання в піску досить проста. На дно щільного дерев'яного або пластикового ящика насипають шар піску завтовшки приблизно 3 см. Зверху акуратно розкладають коренеплоди так, щоб вони по можливості не стикалися один з одним. Потім овочі повністю засипають наступним шаром піску. Цю процедуру повторюють кілька разів.
Висота такого ящика не повинна перевищувати півметра, інакше коренеплоди в нижніх шарах відчуватимуть надмірний тиск. Замість піску можна використовувати свіжі хвойні тирсу. Ефірні олії та фітонциди, що містяться в них, слугують чудовим природним антисептиком, який пригнічує розвиток грибкових спор.
Буряк зберегти трохи простіше, ніж моркву і пастернак, т.к. шкірка в нього щільніша. Ці коренеплоди часто зберігають разом з картоплею: насипають рівним шаром поверх бульб. Так овочі ідеально доповнюють один одного. Взимку картопля виділяє деяку кількість вологи і починає мокнути, а буряк цю зайву вологу поглинає. Такий взаємообмін дозволяє «врятувати» картоплю від гниття і одночасно захистити буряк від усушення.
Якщо обсяги врожаю невеликі, то для зберігання коренеплодів можна скористатися щільними поліетиленовими пакетами. Овочі складають у пакети, але не зав'язують їх щільно, щоб усередині не накопичувався конденсат. У нижній і бічних частинах пакета обов'язково проробляють вентиляційні отвори для відтоку вуглекислого газу.
Збереження врожаю коренеплодів – процес, який вимагає від садівника уваги до деталей на кожному етапі. Потрібно підібрати правильний час для збирання, акуратно, не пошкодивши, зібрати плоди і створити відповідні умови в місці зберігання. І тоді вирощений урожай збереже свої смакові якості протягом багатьох місяців.
Написати коментар