Восени, після збирання врожаю, грядки не обов’язково (і вкрай небажано!) залишати порожніми. Їх одразу ж займуть бур’яни. Щоб не дати бур’янам шансу, звільнені ділянки землі потрібно засіяти корисними культурами.
В осіннього посіву є три основні напрямки. У першому випадку дачник хоче цього сезону виростити на спорожнілих грядках ще один урожай. І це цілком можливо, якщо посіяти швидкорослі зеленні культури. У другому випадку завдання інше – отримати надранній урожай наступної весни. Тоді йдеться про посів коренеплодів, зелені та деяких інших холодостійких культур.
Підзимовий посів овочів дає змогу отримати врожай на два-три тижні раніше, ніж зазвичай, і, що теж важливо, заощадити дорогоцінний час навесні, коли його катастрофічно не вистачає. Нарешті, третій шлях – не дати грядці пустувати, захистити ґрунт від вимивання та заростання бур’янами й покращити структуру та родючість ґрунту. Тут на допомогу прийдуть сидерати.
Скоростиглі культури для другого врожаю
Хоча сонце гріє вже не по-літньому, а ночі стають прохолодними, кінець вересня не привід відмовлятися від свіжих вітамінів. Існує чимало скоростиглих культур, для яких чудово підходять короткий світловий день і велика кількість вологи.
Редис – символ початку дачного сезону. Однак він може стати і його завершальним акордом. А все тому, що це культура короткого світлового дня. При посіві наприкінці вересня редис не піде в стрілку, як це часто відбувається під час літнього посіву, а коренеплоди виростуть соковитими й ніжними, без гіркоти. Ще один важливий плюс полягає в тому, що осінній редис практично не страждає від нападу хрестоцвітої блішки, оскільки цей шкідник до кінця місяця вже йде на зимівлю.
Єдина важлива умова – для осіннього вирощування обирайте найбільш скоростиглі сорти зі строком достигання від вісімнадцяти до двадцяти п’яти днів: «18 днів», «Жара», «Французький сніданок» та ін. Щоб прискорити появу сходів, грядку після посіву можна накрити легким нетканим матеріалом.
Засіяти звільнені грядки у вересні можна і насінням руколи. Вона швидко розвивається і здатна переносити короткочасні заморозки на ґрунті, що робить культуру ідеальною для осіннього посіву. Восени для неї краще обирати сонячні місця, оскільки в затінку у зелені погіршується смак. Пряні листочки будуть готові до зрізування вже через два-три тижні після появи перших сходів. Осіння прохолода йде їм на користь: смак стає м’якшим, зникає надмірна пекучість, яка часто з’являється у спекотні літні місяці.
Шпинат, латук і крес-салат – ще одні фаворити сезону, що минає. Шпинат чудово переносить холод, його насіння проростає вже за температури 4 °C. Навіть якщо розетки не встигнуть сформуватися до кінця, молоду зелень цілком можна використовувати в їжу. Більшості салатів для достигання достатньо всього 10–17 °C. За таких умов найбільш скоростиглі з них достигають за місяць. Крес-салат і зовсім б’є всі рекорди за швидкістю росту. Зелень можна зрізати вже через 12–17 днів після посіву, додаючи до осінніх салатів разом з іншими культурами.
Сидерати для оздоровлення ґрунту
Якщо врожай із грядок уже зібрано і до весни використовувати їх ви не плануєте, вільні після томатів, огірків, цибулі та картоплі ділянки можна засіяти сидератами. Це рослини, які вирощують не заради врожаю, а для покращення ґрунту, поповнення запасів органічної речовини та захисту поверхні ґрунту від ерозії й бур’янів.
Кінець вересня накладає деякі обмеження на вибір зелених добрив. У цей період краще віддавати перевагу озимим і холодостійким культурам, які встигнуть прорости та вкоренитися до настання стійких холодів. Теплолюбні культури та рослини, яким для формування достатньої зеленої маси потрібен тривалий теплий період, для пізнього осіннього посіву вже не підходять.
Для кінця вересня насамперед підходять озиме жито та деякі суміші з озимими культурами. Озиме жито висівають восени й залишають рости до весни: воно добре переносить зиму і навесні продовжує нарощувати зелену масу. Інші сидерати, такі як гірчиця, фацелія та овес, під час посіву наприкінці вересня можуть не встигнути сформувати достатню зелену масу до настання холодів, тому їх краще висівати раніше. Можливість пізнього посіву цих культур значною мірою залежить від регіону, температури та наявності вологи в ґрунті.
Озиме жито – один із найбільш придатних осінніх сидератів для пізнього посіву. Як сидерат його можна висівати до кінця вересня. Рослина розвиває потужну кореневу систему, сприяє розпушуванню та покращенню структури ґрунту, збагачує його органічною речовиною та допомагає захищати поверхню ґрунту від ерозії й вимивання поживних речовин. Крім того, густий травостій жита добре конкурує з бур’янами. Навесні, щойно зійде сніг і рослини рушать у ріст, жито можна скосити та заробити в ґрунт. Бажано зробити це заздалегідь, до висаджування основних культур, щоб рослинні рештки встигли почати розкладатися.
Озиму вику можна використовувати в сумішах із зерновими культурами, однак для посіву в самому кінці вересня вона менш надійна, ніж озиме жито. Вика належить до бобових культур і здатна фіксувати атмосферний азот за допомогою бульбочкових бактерій, завдяки чому після розкладання рослинних решток частина азоту стає доступною для наступних культур. У сумішах із зерновими вика допомагає отримати різноманітнішу рослинну масу та покращити склад зеленого добрива.
Біла гірчиця під час посіву наприкінці вересня може встигнути прорости й сформувати невелику зелену масу, якщо осінь буде достатньо теплою та вологою, однак розраховувати на повноцінний розвиток рослин уже не варто. За більш раннього посіву гірчиця розвивається значно краще. Вона швидко формує рослинний покрив, конкурує з бур’янами, покращує структуру верхнього шару ґрунту, а біологічно активні сполуки, що містяться в ній, мають фітосанітарну дію. Зокрема, білу гірчицю використовують у сівозміні для зниження поширення деяких ґрунтових патогенів. Якщо рослини загинуть від заморозків, їхні рештки можна залишити на поверхні як захисний шар або заробити в ґрунт.
Підзимовий посів овочів і зелені
Підзимовий посів – це особливий спосіб вирощування, завдання якого полягає не в отриманні осінніх сходів, а в тому, щоб насіння перезимувало в ґрунті. Воно проходить природну стратифікацію, загартовується, а навесні рушає в ріст із першим потеплінням, ефективно використовуючи запаси зимової вологи.
Проводити такий посів потрібно пізньої осені, коли встановиться стійка прохолодна погода і ґрунт почне злегка підмерзати. Якщо посіяти насіння надто рано, воно може прорости до настання зими, а сходи, що з’явилися, можуть загинути від морозів. Тому наприкінці вересня – на початку жовтня зазвичай лише готують грядки та нарізають борозенки, а до самого посіву приступають пізніше.
Для підзимового посіву можна використовувати моркву, буряк, редис, цибулю, часник і деякі зеленні культури. Морква, посіяна під зиму, достигає значно раніше за весняну, однак такі коренеплоди зазвичай не призначені для тривалого зберігання.
Для осіннього посіву обирають холодостійкі та стійкі до стрілкування сорти. Насіння висівають сухим, збільшуючи норму висіву приблизно на чверть, оскільки зимовий відбір пройдуть лише найсильніші рослини. Для моркви особливо важливо обирати рівні ділянки без застою води. На схилах насіння може вимиватися талими водами, а в низинах страждати від перезволоження.
Буряк також добре підходить для підзимового посіву. Головне – обирати сорти, стійкі до цвітушності. Принцип посіву аналогічний моркві: сухе насіння висівають у підготовлені борозенки після настання стійкого похолодання. Ранній урожай такого буряка добре підходить для літнього споживання, а для тривалого зберігання краще використовувати сорти весняного посіву.
Кріп, петрушка та кінза, посіяні під зиму, дають дружні сходи одразу після танення снігу. Ефірні олії, що містяться в насінні цих культур, за зиму частково вимиваються з оболонки, що сприяє швидшому проростанню навесні. Завдяки цьому свіжу зелень можна отримати значно раніше, ніж за весняного посіву.
Озимий часник і цибулю-сівок традиційно висаджують восени. У більшості регіонів України оптимальним строком посадки озимого часнику вважається жовтень. Зубкам потрібно близько трьох-чотирьох тижнів для вкорінення до настання стійких морозів. За цей час має сформуватися коренева система, але зелені листки не повинні з’явитися.
Цибулю-сівок дрібної фракції діаметром менше 1 см зазвичай висаджують на один-два тижні пізніше за часник, оскільки вона швидше вкорінюється і за тривалого тепла може передчасно прорости. Тому з посадкою не варто поспішати. Зазвичай орієнтуються на зниження денної температури до 5–7 °C та відсутність тривалих періодів потепління. Цибуля, посаджена восени, зазвичай менше пошкоджується цибулевою мухою і часто формує більші цибулини.
Правила осіннього посіву
Осіння підготовка до нового посіву починається одразу після збирання попередньої культури. Спочатку необхідно повністю очистити грядки від рослинних решток, особливо від бадилля томатів, картоплі та огірків, у якому часто містяться спори патогенних грибів. Ґрунт очищають від бур’янів, потім розпушують або перекопують.
Для культур, які мають встигнути вирости цієї осені (редис, салат), ґрунт розпушують на невелику глибину, вносять трохи зрілого компосту та рясно поливають грядку. Земля ще зберігає літнє тепло, тому сходи з’являться швидко. Якщо погода суха, регулярний полив обов’язковий, інакше насіння залишатиметься в стані спокою.
Для підзимових посівів грядку готують інакше. Землю глибоко перекопують, заправляють фосфорно-калійними добривами (вносити азот восени немає сенсу, оскільки до весни його вимивають дощі). На слабокислому ґрунті замість мінеральних добрив вносять деревну золу (150–200 грамів на 1 кв. м). Потім на поверхні роблять рівні борозенки завглибшки близько 3 см. Грядку накривають чорним агротекстилем і залишають у такому вигляді до настання холодів.
І якщо ріпчасту цибулю та озимий часник саджають задовго до морозів, то до посіву зеленних культур, моркви, буряка приступають, коли почнуться слабкі нічні заморозки, а денна температура опуститься до 3–4 °C. Можна висівати насіння і в підмерзлий ґрунт. У цьому випадку для засипання посівів варто заздалегідь підготувати сухий ґрунт: змішати городню землю з піском, розкисленим торфом і залишити ґрунтосуміш у теплому сараї або на веранді.
Після проведення підзимового посіву грядки бажано замульчувати сіном, перепрілими тирсою або накрити лапником. Це допоможе зберегти в ґрунті вологу, захистити ґрунт від вивітрювання, а також підтримувати в кореневмісному шарі стабільну температуру. Навесні лапник потрібно прибрати, а мульчу можна відсунути в міжряддя, щоб сходи з’явилися швидше.
Звільнену наприкінці вересня грядку не варто залишати порожньою до весни, а краще використати для посіву швидкорослої зелені, сидератів або овочів, які навесні порадують вас раннім урожаєм. Таке використання вільної ділянки землі принесе більше користі, ніж дозволити там рости бур’янам, які обов’язково займуть незадіяний простір.
Написати коментар