Вересень у квітнику – час особливий: частина рослин вже зів'яла, нові більше не підростають, природа поступово готується до швидкої зміни сезонів. Однак поки ще рано вирушати на спокій, тому що з приходом осені турботи в квітнику не закінчуються.
Саме від ваших зусиль у перший осінній місяць залежить, як квітник виглядатиме восени, наскільки добре багаторічники переживуть зиму і яким ваш сад постане наступного року.
Наведення порядку в квітнику восени
На початку осені в квітнику ще триває активне життя. Пізні багаторічники – жоржини, гладіолуси, айстри та хризантеми – перебувають на піку своєї декоративності. Щоб продовжити цю чарівність і допомогти рослинам зберегти сили, необхідно регулярно видаляти зів'ялі бутони та пожовкле листя. Цей простий прийом перешкоджає розвитку грибкових захворювань і спрямовує внутрішні ресурси рослин на підтримку цвітіння, а не на дозрівання непотрібного насіння.
Особливої уваги в цей період потребують високорослі культури. Важкі шапки суцвіть жоржин або довгі стріли гладіолусів під впливом сильних вітрів і затяжних дощів можуть легко зламатися. Перевірте надійність наявних опор і за необхідності встановіть нові, акуратно підв'язавши стебла м'яким шпагатом. Також у першій половині місяця корисно провести легке підгортання основ кущів жоржин, що захистить кореневу шийку від несподіваних перших заморозків на ґрунті.
Що стосується однорічних рослин, які остаточно втратили декоративність, то їх краще видалити. Це зробить квітник більш охайним. Висмикніть літники або зріжте їх на рівні поверхні землі. Якщо рослини були здоровими, їх можна відправити в компост, а ось хворі екземпляри краще спалити, щоб вони не стали джерелом інфекції.
Ділянки квітника, що звільнилися, очищають від бур'янів. Багато бур'янів, якщо залишити їх на грядці, встигнуть до холодів дати насіння, а багаторічні бур'яни продовжать розвивати кореневу систему навіть у прохолодну погоду. Осіння прополка допоможе зменшити їх кількість у наступному сезоні.
Збір насіння однорічників
Вересень – ідеальний час для заготівлі власного посадкового матеріалу популярних однорічних квітів: чорнобривців, календули, цинії, настурції, космеї та петунії. Зібране вручну насіння часто має кращу схожість, ніж куповане, а це дозволяє значно заощадити кошти навесні. До збору приступають у суху та сонячну погоду, бажано в середині дня, коли на рослинах повністю висохне ранкова роса.
Насіннєві коробочки та кошики зрізають вибірково, обираючи найбільші та здорові екземпляри, які вже набули характерного бурого або жовтуватого відтінку. Зібраний матеріал розкладають тонким шаром на папері або тканинних серветках у теплому, добре провітрюваному приміщенні для дозарювання та повного просушування.
Прямі сонячні промені на насіння потрапляти не повинні, тому що висока температура може знизити його схожість. Після повного висихання насіння акуратно відокремлюють від лушпиння, розкладають по паперових пакетиках і обов'язково підписують назву сорту та рік збору.
Зберігати насіння слід у прохолодному і обов'язково сухому місці. Найбільший ворог насіння – підвищена вологість. Через неї навіть добре висушений насіннєвий матеріал може запліснявіти та втратити схожість.
Поділ і пересадка багаторічників
Вересень – один із найкращих періодів для поділу та пересадки більшості трав'янистих багаторічників. Земля ще зберігає літнє тепло, але при цьому вже не так спекотно, як влітку; часті дощі забезпечують оптимальний рівень вологості – все це сприяє швидкому приживанню на новому місці. Крім того, до стійкого промерзання ґрунту ще залишається достатньо часу, щоб рослини встигли добре вкоренитися.
У вересні можна ділити розрослі кущі півоній, флоксів, астильб, хост, лілійників, ірисів та деяких інших культур. Процес поділу потребує обережності. Кущ обережно підкопують з усіх боків, а потім дістають із землі, намагаючись зберегти якомога більше коренів. Старі та пошкоджені ділянки видаляють.
Кореневище, що залишилося, ділять на кілька частин за допомогою гострого ножа або лопати, при цьому на кожній новій діленці має залишатися не менше трьох здорових бруньок відновлення та розвинені корені. Занадто маленькі діленки зазвичай розвиваються повільніше, тому надмірно подрібнювати кущ не варто.
Місця зрізів обов'язково присипають подрібненим деревним вугіллям для дезінфекції. Нові посадки загортають на ту саму глибину, на якій росла материнська рослина, рясно поливають і мульчують торфом або компостом для збереження вологи.
Посадка цибулинних культур
Вересень – основний час для посадки багатьох ранньоквітучих цибулинних культур. Саме зараз висаджують дрібноцибулинні та цибулинні квіти, які першими порадують яскравими фарбами навесні, одразу після сходження снігу, і на початку літа.
У першій декаді вересня висаджують крокуси, мускарі, пушкінії, проліски та хіонодокси. Ближче до середини місяця настає черга нарцисів і гіацинтів. Тюльпани найкраще висаджувати у другій половині вересня або навіть на початку жовтня, коли температура ґрунту на глибині десяти сантиметрів опуститься до 10°С.
Головне правило при визначенні термінів посадки цибулинних – не дивитися на конкретну дату, а орієнтуватися на температуру ґрунту та клімат вашого регіону. Цибулинам потрібно встигнути вкоренитися до холодів, але не активно піти в ріст до настання зими, інакше ніжні паростки в перший же сильний мороз просто вимерзнуть.
Для більшості цибулинних обирають добре освітлене місце без тривалого застою води. Особливо важливо це для тюльпанів та інших культур, які погано переносять постійне перезволоження. Ґрунт заздалегідь розпушують, за необхідності покращують його структуру.
Глибина посадки залежить від розміру цибулини та конкретної культури. Існує універсальне правило – садити на три висоти цибулини. Його можна використовувати як орієнтир, але краще враховувати особливості ґрунту. Так, на легких піщаних ґрунтах глибину посадки можна трохи збільшити, а на важких глинистих ґрунтах її, навпаки, трохи зменшують, а на дно посадкової лунки обов'язково насипають шар чистого річкового піску як дренаж.
Перед посадкою цибулини уважно оглядають. М'які, підгнилі, сильно пошкоджені екземпляри краще вибракувати. Залишають тільки абсолютно здоровий посадковий матеріал. Після посадки ґрунт за необхідності поливають. Якщо осінь дощова, додаткова волога може не знадобитися.
Підживлення багаторічників
У вересні багаторічникам уже не потрібні звичайні літні підживлення, що стимулюють ріст листя та пагонів. Азотні добрива в цей період особливо небажані у великій кількості – вони здатні спровокувати ріст молодої зелені, яка не встигне здерев'яніти до зими і неминуче загине від морозів, послабивши всю рослину.
Восени багаторічники потребують калію, фосфору та магнію. Ці елементи беруть участь у процесах, пов'язаних із підготовкою рослин до періоду спокою. Фосфор відповідає за розвиток і зміцнення кореневої системи, калій підвищує зимостійкість та імунітет до хвороб, магній підвищує морозостійкість і покращує засвоєння інших поживних елементів, зокрема фосфору та калію.
Вносити добрива можна як у сухому вигляді під розпушування, так і у формі водних розчинів. Хороший результат дає використання розчину з 25 г суперфосфату, 1,5 ст. л. калімагнезії та 2,5 г борної кислоти на 10 л води. Для прихильників органічного землеробства чудовою альтернативою стане деревна зола, багата на калій та мікроелементи. Її вносять із розрахунку одна склянка на 1 кв.м площі.
Осінній догляд за газоном
Смарагдовий газон у вересні потребує не меншої уваги, ніж квітники. Ріст трави поступово сповільнюється, але косити газон все ще необхідно, хоча й рідше, ніж влітку. Висоту скошування при цьому трохи збільшують, залишаючи близько 5-6 см, щоб захистити корені від морозів. Останню стрижку зазвичай планують на кінець місяця. У разі посухи траву продовжують поливати і роблять це не рідше одного разу на тиждень.
Найважливіший етап вересневого догляду за газоном – це його аерація та очищення. За допомогою спеціальних граблів або садових вил проводять вичісування сухої трави та моху, а також проколюють дернину на глибину до 10-15 см. Це забезпечить доступ повітря, вологи та поживних речовин до коренів.
Одразу після цих процедур газон підживлюють спеціальним осіннім добривом із позначкою "Для газону" з підвищеним вмістом калію та фосфору, що допоможе траві благополучно перезимувати та дружно рушити в ріст навесні. Якщо спеціального добрива знайти не вдалося, можна використовувати суперфосфат (50-70 г) і сульфат калію (20-30 г). Норми вказані з розрахунку на 1 кв.м.
Формування та стрижка живоплоту
У вересні проводять останню в сезоні формувальну стрижку листяних живоплотів із кизильника, барбарису, глоду, бирючини або пухироплідника. Пізніше проводити обрізку не можна, оскільки нові зрізи повинні встигнути загоїтися до настання стійких холодів, інакше кінці гілок обмерзнуть.
Під час стрижки видаляють усі сухі, поламані та такі, що вибиваються із загальної площини, гілки. Саму форму живоплоту намагаються робити злегка конусоподібною або трапецієподібною, де основа трохи ширша за вершину. Така геометрія дозволяє нижнім гілкам отримувати достатню кількість сонячного світла, запобігаючи їх оголенню. Хвойні живоплоти з туї або ялівцю у вересні лише злегка коригують, видаляючи тільки пагони, які явно порушують форму.
Підготовка до зими теплолюбних культур
Наприкінці вересня, не чекаючи сильних заморозків, починають підготовку до зимового зберігання культур, які не зимують у відкритому ґрунті. Це насамперед стосується гладіолусів, жоржин, бегоній та канн. Сильні заморозки можуть пошкодити їхні ніжні тканини, що призведе до загнивання посадкового матеріалу взимку.
Гладіолуси викопують приблизно через місяць після закінчення їх цвітіння. Стебла обрізають, залишаючи невеликий пеньок, бульбоцибулини очищають від землі, оглядають на предмет пошкоджень і відправляють на просушування в тепле, добре провітрюване приміщення.
Жоржини викопують пізніше, зазвичай після першого серйозного заморозку, після якого відмирає надземна частина. Бульби акуратно дістають із землі, промивають, дезінфікують у розчині марганцівки або фунгіциду, після чого також ретельно сушать перед закладанням на зберігання в підвал або холодильник.
Канни та інші теплолюбні культури прибирають до сильного промерзання ґрунту. Тут важливо не поспішати, але й не затягувати. Якщо викопати рослини занадто рано, бульби та цибулини можуть бути недостатньо підготовлені до зберігання. Якщо дочекатися серйозних заморозків, можна отримати пошкоджений посадковий матеріал.
Контейнерні теплолюбні рослини також поступово готують до перенесення в приміщення. Перед цим їх оглядають на наявність шкідників і хвороб, щоб випадково не занести проблему разом із горщиком у будинок.
Догляд за розарієм
Троянди у вересні ще можуть активно цвісти, тому повністю припиняти догляд за ними не можна. Відцвілі бутони видаляють за необхідності, особливо якщо на кущі продовжують формуватися нові квіти.
Головне завдання в цей період – зупинити ріст нових пагонів і стимулювати визрівання вже наявних. Для цього повністю припиняють підживлення, що містять азот, і переходять на калійно-фосфорні комплекси. Добре зарекомендував себе монофосфат калію, який швидко засвоюється рослинами.
У вересні кущі уважно оглядають на наявність чорної плямистості, борошнистої роси та інших захворювань. Уражене листя видаляють, сильно пошкоджені частини рослини вирізають. Опале хворе листя під кущами збирають і спалюють.
З поливом та підживленнями діють обережно. Якщо погода тепла і суха, ґрунт під трояндами не повинен сильно пересихати, але й постійне перезволоження у прохолодний період їм також не корисне.
Укривати троянди занадто рано не варто. Невеликі осінні похолодання зазвичай не є сигналом до негайного спорудження зимового укриття – потрібно дочекатися стійкої холодної погоди.
Грамотно та своєчасно проведені вересневі роботи в квітнику – це здорові та красиві квіти в майбутньому сезоні.
Написати коментар