Насіння рослин, що виросло в природних умовах, після свого дозрівання і до моменту проростання піддається дії багатьох факторів, серед яких і температурний вплив (зміна пір року), і механічний (удари і тертя об грунт під дією вітрових навантажень), і атмосферне (дощ, сніг), і хімічне (знаходяться) (мікроорганізми, котрий іноді кишечник птахів чи тварин). Природа передбачила всі ці небезпеки, тому зародки рослин поміщені в міцнішу оболонку, здатну захистити їх від несприятливих умов.
Але як бути, якщо дозріле насіння відразу ж збирається і зберігається до моменту посадки в сухому, теплому і абсолютно безпечному місці? Чи це добре для майбутніх рослин? Адже насіння перебуває у стані повного спокою та комфорту, а для їх розвитку потрібне пробудження. Як їх розбудити?
Існує кілька способів стимуляції проростання насіння. Найпростіший із них і дуже м'який, щадний – це імпакція. Він призначений для незначного порушення цілісності оболонки насіння з метою підвищення можливості попадання до зародків більшої кількості вологи. Імпакція в домашніх умовах проводиться за допомогою скляної чи пластикової ємності з кришкою. Всередину її поміщають насіння. Для більшої результативності можна всипати туди трохи піску. Далі достатньо її струшувати протягом якогось часу. Під час удару насіння один про одного і тертя з піском відбувається пошкодження оболонки насіння, але цілісність зародків повністю зберігається. В основному застосовують імпакцію для стимуляції насіння рослин сімейства бобових (квасоля, соя, люцерна, горох, конюшина та ін.)
Але цей метод не дасть відчутного впливу до насіння з міцною і товстою шкаралупою (як правило, всі кісточкові). У такому разі використовують скарифікацію (у перекладі з латинської – дряпати, надрізати). Вона полягає у більш жорсткому руйнуванні твердої оболонки насіння та стимулює якнайшвидше проростання зародків. Розрізняють механічну, хімічну та термічну скарифікацію.
У першому випадку особливо міцне насіння обережно надпилюють за допомогою напилка, полегшуючи доступ всередину вологи і повітря, забезпечуючи цим прискорене поява паростків. Як варіанти, використовують із цією метою гострий ніж, наждачний папір, точильний камінь. Або перетирають оболонки насіння до моменту утворення в них тріщин за допомогою піску, каміння.
Хімічна скарифікація задля досягнення тієї ж мети (руйнування насіннєвої оболонки) передбачає використання як руйнівника певних кислот (2 – 3% сірчаної чи соляної кислоти) до розм'якшення оболонки . Цей метод майже не застосовується через підвищений рівень небезпеки як для людини, так і для майбутніх рослин (у разі передозування).
Для проведення термічної скарифікації необхідно помістити насіння, що обробляється, у водопроникний мішок і поперемінно опускати його на секунду - дві в ємність з гарячою водою, а потім в холодну воду. Процедуру повторюють тричі. Чим більша різниця температур, тим кращий результат виходить. Ті з насіння, оболонка якого лопне, готові до посадки. Інші можна продовжувати обробляти до отримання такого ж результату.
Стратифікація - ще один з способів стимуляції проростання важкосхожого насіння, і полягає він у їх зберіганні при низьких температурах протягом тривалого періоду (від декількох тижнів до року) у вологому, продезінфікованому піску або торф'яної суміші.
У природі насіння, посіяне в передзимовий період, проходить природну стратифікацію в ґрунті під снігом, і до весни вже готове до проростання. Те ж насіння, яке всю зиму зберігалося в теплі, для стимуляції проростання піддаються штучній стратифікації.
Спочатку проводиться замочування насіння у воді (вода постійно змінюється) на дві доби (для насіння) або на 5 - 7 діб (для кісточкових). Потім вони обробляються дезінфікуючим засобом (розчин марганцевокислого калію), щоб уникнути ураження різними захворюваннями. У низьку оброблену ємність як субстрат насипається прожарений пісок або торф, мох, добре зволожується (вологість повинна становити до 60%), потім наступним шаром укладається насіння (на одну частину насіння необхідно три частини субстрату). Зверху присипають невеликим шаром вологого субстрату, накривають ємність плівкою і переносять у приміщення з температурою від 2° до 5° С. Періодично насіння оглядають, суміш струшують і при необхідності зволожують. Як тільки з'являться крихітні паростки, ємність накривають кришкою та виносять на холод (до 0°С). Перед посадкою насіння тримають від 5 до 10 діб у теплому приміщенні, в жодному разі не допускаючи їх висихання.
«Домашній» варіант стратифікації проводиться за спрощеною схемою. Як субстрат використовується чистий, промитий і прожарений крупнозернистий пісок, але можна використовувати і звичайну торф'яну суміш для кімнатних рослин, попередньо прожаривши її. У маленьку ємність (пластиковий контейнер, горщик для квітів) насипаємо невеликий шар добре зволоженої торф'яної суміші, а потім насіння і так чергуємо їх шар за шаром. Пакуємо ємність у звичайний поліетиленовий пакет із виконаними в ньому вентиляційними отворами та розміщуємо на нижній полиці холодильника. З наближенням посівного періоду ємність із насінням переміщуємо в тепле та світле місце. А з проростанням насіння кількість освітлення поступово збільшуємо.
Застосування всіх цих стимулюючих методик дозволяє суттєво збільшити схожість насіння, їх зростання та розвиток, що важливо для отримання гарного врожаю на наших садово-городніх ділянках.
Написати коментар