Будь-який грамотний дачник знає про користь сидератів на ділянці. Ці швидкорослі, рясно вегетуючі культури, висаджені на вільному від рослин ґрунті, а потім скошені й заорані, розкладаючись, насичують землю корисними органічними речовинами.
Цей прийом дає змогу збагатити ґрунт цінним азотом і захищає від вивітрювання, покращує повітро- та водопроникність, пригнічує ріст бур'янів, перешкоджає поширенню бактеріальних і грибкових інфекцій. А ще це хороша альтернатива хімічним підживленням і відповідний варіант для прихильників природного землеробства – саме тому сидеральні культури часто називають «зеленим добривом».
Дбайливі городники давно оцінили простоту й ефективність цього цінного добрива, що оздоровлює ґрунт, тому практично на кожній дачі сьогодні можна побачити ділянку під «сидеральним паром».
При цьому висівати сидерати на відкриті грядки й у теплиці можна не лише навесні або на початку літа – багато з таких культур цілком придатні й для осіннього посіву. Частина з них росте так швидко, що зелену масу ви встигнете скосити й задіяти в ґрунт уже під зиму, інші ж зійдуть найранішою весною й «підготують» ґрунт для культурних рослин.
Які ж саме сидеральні культури можна сіяти восени, коли їх скошувати і як заорювати?
Коли сіяти сидерати восени
Якщо йдеться про кінець сезону, відповідні сидерати можна розділити на дві групи за часом посіву:
- На самому початку осені. Після збирання врожаю основних культур, для відновлення родючості та інших цінних властивостей ґрунту. У цей час сіють рослини родини Капустяні – ріпак, гірчицю, редьку, суріпицю, а також бобові, гречку та фацелію.
- Наприкінці осені (під зиму). Завершення городнього сезону – час сіяти озимий овес, жито та інші злакові культури, вику, конюшину, люпин (у тому числі в сумішах), а також фацелію. Редьку, гірчицю та ріпак також можна сіяти напередодні зими й уже не скошувати, щоб узимку ґрунт не промерзав.
Які сидерати підходять для осіннього посіву
Після збирання врожаю основних культур, для відновлення родючості та інших цінних властивостей ґрунту переважно сіють рослини родини Капустяні – ріпак, гірчицю, редьку, суріпицю, а також бобові, гречку та фацелію.
Як найпізніші зазвичай обирають озимий овес, жито та інші злакові культури, вику, конюшину, люпин (у тому числі в сумішах), а також фацелію.
Фацелія
Універсальний сидерат, після якого будь-які овочі та ягоди почуватимуться дуже комфортно. Фацелія невибаглива, холодо- й посухостійка, відзначається швидким ростом і декоративністю. Чудово росте на глинистому, піщаному, торф'яному і навіть кам'янистому ґрунті. Щільні за структурою ґрунти вона розпушує, легкий ґрунт зміцнює, водночас знижуючи показники кислотності.
Фітонциди, що містяться в тканинах рослини, пригнічують розмноження в ґрунті небезпечних бактерій і грибків, збудників гнилей, парші та фітофторозу. Крім того, відлякують попелицю, плодожерку, дротяника, нематоду.
Норма висіву – 1,5-2 грам/кв.м. Зелену масу, багату на азот та інші мінеральні речовини, зрізають через 45-50 днів після посіву. Загортають на глибину до 10 см. Посіяна під зиму, фацелія захистить ґрунт від глибокого промерзання.
Ріпак
Ця яскравоквітуча рослина не лише декоративна, а й по-справжньому унікальна. Ріпак не тільки приваблює корисних комах, а й відлякує дротяника, знижує ризик появи парші та ризоктоніозу картоплі, збагачує ґрунт органікою, фосфором і сіркою. Рослина легко витримує заморозки, але не любить заболочених ділянок, закислених або надто бідних ґрунтів.
Озимий ріпак висівають на самому початку вересня з розрахунку 2 грам насіння на 1 кв.м. Скошують через 1,5 місяця.
Гречка
Гречка як сидерат абсолютно байдужа до типу ґрунту: може рости і на бідних, і на кислих, і на важких ґрунтах, збагачуючи їх органікою, калієм і фосфором. Крім того, завдяки густим сходам вона за один сезон здатна витіснити численні бур'яни, наприклад пирій. Єдине, що може негативно вплинути на ріст гречки, – це різке похолодання або тривала посуха.
Висівають у будь-який теплий час із розрахунку 10 грам насіння на 1 кв.м, скошують приблизно через місяць після появи квіток. Гречку можна використовувати в міжряддях плодових культур.
Гірчиця
Пишну зелень гірчиця нарощує швидко, дає легку тінь молодим паросткам культурних рослин, а ось ріст бур'янів стримує. До того ж вона – незамінний засіб у боротьбі з паршею та фітофторою, а отже, і бажаний «гість» у саду та на грядках із картоплею.
На зиму насіння гірчиці висівають у вересні, після того як із грядок буде прибрано врожай. Бадилля в цьому разі зрізають лише навесні. Причому воно у гірчиці настільки ніжне й так швидко розкладається, що його навіть не загортають у землю.
Насіння гірчиці висівають рядами з проміжком 10-15 см між ними або врозкид. Норма висіву насіння в першому випадку – 1-1,5 грам/кв.м, при розсіюванні – 3-4 грам/кв.м.
Люпин
Люпин примітний тим, що на його довгих (до 2 м) коренях живуть особливі азотфіксувальні бактерії, які поглинають азот із глибоких шарів ґрунту, а потім віддають його у верхні. Крім того, люпин робить доступними для інших культур важкозасвоювані фосфатні сполуки. Завдяки люпину ґрунт стає менш щільним, знижується його кислотність, а також покращується здатність накопичувати та пропускати вологу.
Норма висіву насіння – 20-30 грам/кв.м. Восени люпин можна висівати як на початку вересня (до скошування зелена маса готова через 6-8 тижнів після появи сходів, поки стебла не огрубіли), так і перед самою зимою сухим способом (зелень на сидерат у такому разі отримують у новому сезоні).
Конюшина
Конюшина віддає перевагу вологому ґрунту з невеликим рівнем кислотності. Як і інші бобові, насичує ґрунт органікою, азотом та іншими мінеральними речовинами. Корені захищають ґрунт від вивітрювання та вимивання, одночасно розпушують землю, завдяки чому вона стає легкою, пухкою, багатою на кисень і вологу. Сприяючи діяльності корисних ґрунтових бактерій, конюшина допомагає утворенню корисного гумусу. Однак ґрунти з високою кислотністю або засолені конюшині не підходять.
Осінній посів, як і у випадку з люпином, можливий у два етапи: на початку вересня, щоб встигнути загорнути в ґрунт зелену масу вже цього сезону, або вже по мерзлій землі в сухий ґрунт за температури нижче 3°C, щоб отримати зелень навесні. Норма висіву в першому випадку – 2 грам/кв.м, при підзимовому посіві її подвоюють.
Вайда фарбувальна
Вайда абсолютно невибаглива до типу ґрунту, поливу, стійка до перепадів температури та посухи, тіньовитривала. Її яскраві квітки приваблюють бджіл, а сама рослина збагачує ґрунт азотом, кальцієм, калієм і доступним для рослин фосфором. Особливо добре відновлює ґрунт на колишніх картопляних ділянках.
Культуру висівають у липні-серпні або вже під зиму (для скошування навесні) з розрахунку 2 грам насіння на 1 кв.м.
Овес
Як і всі злакові культури, овес збагачує ґрунт цінною органікою, а також макроелементами – фосфором і калієм. Щоб наситити ґрунт необхідною кількістю азоту, овес добре висівати в комплексній суміші з швидкорослою ярою викою або горохом. Злак росте на ґрунтах різних типів – від піщаних і глинистих до торфовищ і чорноземів. За ефективністю та здатністю удобрювати ґрунт овес схожий на гній.
Коренева система вівса здатна розпушувати щільний ґрунт, забезпечуючи доступ повітря та вологи до внутрішніх шарів. Завдяки зміцнювальним властивостям коренів овес захищає легкі ґрунти від ерозії та полегшує поглинання вологи рослинами. Крім того, корені цього злаку містять речовину, здатну пригнічувати збудників кореневих гнилей, бактеріальних і грибкових захворювань.
Найпізніший строк посіву (під зиму) – перша половина вересня. При посіві рядами норма висіву – 10 грам/кв.м. Метод розсіювання потребує збільшення витрати до 15-20 грам/кв.м. Глибина загортання зерен у ґрунт – 3-4 см.
Вика
Вика – досить вимогливий сидерат. Її виткі стебла потребують опори, а тому сіяти культуру доводиться в суміші з іншими, міцнішими травами, наприклад, вівсом, суріпицею або гірчицею. На бідному ґрунті вика може просто не зійти, зате на удобреному підвищить урожайність наступних посадок майже вдвічі.
Висівають вику наприкінці сезону з розрахунку 15 грам насіння на 1 кв.м – із середини серпня до середини вересня або вже в листопаді при підзимовому посіві насіння озимих сортів.
Коли скошувати та загортати в ґрунт сидерати восени
Восени сидерати скошують у довільний час, зазвичай за 2-3 тижні до настання стійких холодів і заморозків, коли рослини досягають висоти 20-30 см (наберуть достатньо зеленої маси) і обов'язково до початку цвітіння.
Якщо «зелені добрива» були посіяні пізно (наприкінці вересня або в жовтні) і не встигли вирости до морозів, скошувати рослини не потрібно. Зелена маса та корені спокійно перезимують під снігом. Озимі культури, посіяні під зиму (наприклад, жито або ріпак), восени не чіпають зовсім, їх скошують лише навесні – зазвичай за ті самі 2-3 тижні до висівання «основної» розсади.
Як задівати сидерати восени в ґрунт
Якщо раніше зрізані сидерати рекомендували буквально «заорювати» або «закопувати» в землю, то сьогодні цього наполегливо не радять.
Річ у тім, що глибоке перекопування порушує родючий шар ґрунту, всю ту структуру, яку сидерати й покликані були створювати, а ще – піднімає на поверхню насіння бур'янів, яким не було дороги «нагору», поки вегетували сидерати.
Глибоко закопана свіжа органіка до того ж здатна «перекрити» шлях зовнішній волозі, у результаті чого верхні шари ґрунту будуть легко розмиватися тими самими дощами в «кашу», а потім пересихати, позбавляючи органічну масу, що розкладається всередині, доступу до повітря, змушуючи її закисати замість розкладання.
На сьогодні найбільш оптимальним вважається застосування в цьому процесі плоскорізів або інших інструментів, які дають змогу не закопувати скошені сидеральні рослини вглиб ґрунту, а загортати їх без перевертання пласта у найверхніші шари (не глибше 8-10 см), де від органіки буде набагато більше користі. Таким чином, частина зеленої маси потрапить у верхній шар ґрунту, а основна частина залишається на поверхні як органічна мульча.
Потім землю бажано полити розчином ЕМ-препарату: наприклад, Байкал ЕМ1. Це прискорить розкладання органіки, привабить дощових черв'яків, і в результаті вміст гумусу в ґрунті збільшиться.
Важливо пам'ятати – перш ніж вирішити, які саме сидерати посіяти, потрібно визначити проблему, яку їм належить вирішувати. Адже кислим ґрунтам відповідають одні рослини, бідним – інші, надто важким – треті, «хворим» – четверті тощо. Сидеральні ж культури вибірково діють на різні типи ґрунтів, змінюючи їхній склад і кислотність.
Не забувайте також, що сидерати не повинні бути з однієї родини з культурними рослинами, які росли або будуть рости на їхньому місці, оскільки такі близькі «сусіди» можуть хворіти й заражати одне одного тими самими хворобами.
Написати коментар