Якщо з кожним наступним сезоном урожай на ваших грядках стає все біднішим — час замислитися над причинами. Головна з них — виснаження ґрунту.
Щоб щороку збирати щедрий урожай овочів і зелені, важливо не нехтувати доглядом за ґрунтом і регулярно відновлювати його родючість. Річ у тім, що вирощувані культури активно витрачають поживні речовини із землі. Ситуація ускладнюється, якщо за один сезон вдається зібрати два або три врожаї — тоді навантаження на ґрунт зростає в рази. Крім того, до зниження родючості часто призводить порушення принципів сівозміни та надмірне застосування мінеральних добрив.
Чому відбувається і чим небезпечне виснаження ґрунту
Основна проблема полягає в неправильному поводженні з ґрунтом і недотриманні базових принципів посадки рослин. Кожна культура споживає конкретний набір елементів, залишаючи інші невикористаними. Вирощування на одному місці протягом кількох сезонів призводить до вимивання одних елементів і накопичення інших. Такий дисбаланс впливає не лише на самі рослини, а й на ґрунтову мікрофлору, яка потребує різноманітного живлення. Позбавлені джерела їжі, мікроорганізми просто зникають з екосистеми.
При монопосадці рослини змушені боротися за одні й ті самі поживні ресурси, через що їх розвиток сповільнюється і слабшає. До того ж окремі види мають природну здатність пригнічувати ріст сусідніх рослин. Виділювані ними речовини можуть надовго затримуватися в ґрунті, створюючи несприятливі умови для нових культур у наступні сезони.
Активна обробка ґрунту, зокрема перекопування, часто приносить не користь, а шкоду. Надмірне втручання руйнує верхній родючий шар, а природний вплив вітру і води, що спричиняє ерозію, ще більше погіршує ситуацію.
Серед природних чинників варто окремо згадати ущільнення ґрунту. Якщо тривалий час не займатися розпушуванням і не вносити органіку для покращення структури, продовжуючи при цьому вирощувати рослини на одному місці, ґрунт втрачає здатність нормально пропускати повітря і воду.
При будь-якому типі виснаження ґрунту відбувається скорочення або повна втрата гумусового шару, який є джерелом живлення для рослин і безлічі симбіотичних організмів. У природних умовах гумус утворюється надзвичайно повільно: на формування 1 см цього цінного шару може піти століття! Огородник не може дозволити собі так довго чекати, тому доводиться активно втручатися і допомагати ґрунту відновлюватися.
Окрім втрати багатьох життєво важливих макро- і мікроелементів, при виснаженні в ґрунті накопичуються патогенні мікроорганізми. При цьому суттєво погіршується сама структура ґрунту, а органічні залишки, що накопичилися, вже не можуть повноцінно розкладатися через пригнічений стан мікробіоти — природного "переробника" органіки. Рослинам у таких умовах потрібно дуже багато сил для вкорінення і розвитку, що значно знижує шанси на щедрий урожай.
Способи відновлення родючості
Якщо ми хочемо й надалі отримувати максимальний результат від своїх дачних зусиль, то після завершення городнього сезону потрібно вжити певних заходів, щоб повернути землі життєві сили і підготувати її до майбутніх посадок.
Посів сидератів
Одним із найдієвіших методів відновлення ґрунту на грядках після збирання врожаю вважається посів сидеральних культур. Ці рослини мають потужну кореневу систему і здатність швидко нарощувати зелену масу. Проникаючи в ґрунт, їхні корені розпушують щільні земляні грудки, формуючи мережу повітряних каналів і тим самим оптимізуючи структуру. У процесі розкладання листя сидератів збагачує ґрунт азотом і комплексом інших корисних речовин.
Щоб повернути землі родючість, садівники часто вдаються до посіву бобових культур: вики, донника, гороху, люпину, люцерни, квасолі або сочевиці. Їх особлива цінність полягає у здатності активно збагачувати ґрунт азотом: ця речовина утворюється на бульбочках, що формуються на коренях рослин.
Особливо ефективний у ролі сидерата люпин: завдяки кореневій системі, здатній проникати в ґрунт на глибину до 2 м, він "підтягує" цінні мікроелементи з нижніх горизонтів до поверхні.
Не менш корисні й злакові сидерати: овес, ячмінь, пшениця, просо і жито. Вони слугують надійним захистом від ерозії, поповнюють запаси калію в ґрунті і демонструють найбільшу ефективність на ділянках з кислою реакцією ґрунту.
Багато сидератів проявляють виражені фітосанітарні властивості, стримуючи розвиток хвороботворних мікроорганізмів:
- гірчиця і ріпак активно борються з збудниками фітофторозу і парші;
- овес пригнічує активність шкідливих грибків і знижує ризик виникнення кореневих гнилей;
- фацелія відлякує таких небезпечних шкідників, як нематода і дротянка.
Внесення органіки
Восени, після збирання врожаю і рослинних залишків, у ґрунт рекомендується внести органічні добрива. До початку весняного сезону ґрунтові мікроорганізми частково перероблять органіку і переведуть поживні речовини у форму, доступну для засвоєння рослинами.
Одне з найпопулярніших добрив — компост. Його можна приготувати самостійно на основі доступних рослинних і інших органічних відходів: бур’янів і скошеної трави, опалого листя і тонких гілок, овочевої гички, кухонних очисток, гною і пташиного посліду. Поживна цінність компосту безпосередньо залежить від різноманітності його складу. Зрілий, приготований за всіма правилами компост з різноманітним складом не лише помітно підвищить родючість ґрунту, а й зробить його більш пухким.
Якщо в процесі компостування беруть участь черв’яки, то в результаті виходить вермікомпост, також відомий як біогумус. Це органічне добриво вирізняється високою ефективністю і повною безпечністю. У його складі присутній повний комплекс макро- і мікроелементів, а також рослинні гормони, ферменти, гумінові кислоти і антибіотичні речовини.
Порівняно з гнойовим перегноєм і звичайним змішаним компостом біогумус має значно вищу поживну цінність. Якщо для компосту з рослинних залишків норма внесення становить 8–15 кг на кв. м.
Під час розрахунку необхідної кількості біогумусу важливо враховувати потреби майбутніх рослин і обсяг органіки, внесеної раніше. Наприклад, гарбузові культури більш "ненажерливі" порівняно з іншими, тому для них норму можна не зменшувати.
Власники домашніх тварин — кролів, свиней, курей або качок — можуть використовувати як добриво гній. Його рекомендується вносити на город у кількості 8–10 кг на 1 кв. м, але робити це краще перед посівом сидератів, які допоможуть поглинути надлишковий азот і прискорять процес мінералізації органічної речовини.
Особливої уваги заслуговують підстилковий кінський гній і ферментаційна підстилка з пташника. Вони особливо цінні завдяки вмісту тирси, що розпушує ґрунт, а також великій кількості корисних мікроорганізмів.
Регулювання кислотності
У процесі вирощування сільськогосподарських культур кислотність ґрунту може змінюватися. На це впливає якість води, що використовується для поливу, а також внесення деяких добрив. Крайні відхилення від оптимального рівня — надмірне закислення або защелачування — негативно позначаються на родючості ґрунту, оскільки в таких умовах багато поживних речовин перестають засвоюватися рослинами. Саме тому необхідно систематично контролювати і за потреби коригувати кислотність ґрунту.
Визначити рівень кислотності можна різними способами. У розпорядженні садівників є як сучасні прилади — занурювальні pH-метри з металевим стрижнем і цифровим дисплеєм, так і простіші засоби, наприклад, аптечні лакмусові смужки.
Крім того, існують народні методи — наприклад, діагностика за рослинами-індикаторами. На кислих ґрунтах зазвичай трапляються такі бур’яни, як жовтець, конюшина, польовий хвощ. Лужні ґрунти, навпаки, надають перевагу кропиві, молочаю, подорожнику і яснотці.
Для більшості культурних рослин найсприятливішим вважається рівень pH у діапазоні від 6,0 до 6,5. Якщо заміри показують значення нижче 5,0 — це сигналізує про необхідність знизити кислотність ґрунту. Коли ж показники перевищують 8,0 — кислотність потрібно підвищити.
Щоб розкислити ґрунт, вносять гашене вапно (пушонку), деревну золу, доломітове борошно або крейду. Для підвищення кислотності застосовують інші методи: наприклад, сіють гідрофільні сидерати (зокрема фацелію) або проводять мульчування з використанням верхового торфу, хвойного опаду чи соснової кори.
Обробка біопрепаратами
Поки денна температура повітря тримається вище 12–15 °C, рекомендується провести обробку грядок біологічними препаратами. Такі засоби сприяють активізації життєдіяльності корисних ґрунтових організмів і допомагають стримувати розмноження патогенів.
Перед тим як приступити до обробки, слід злегка розпушити верхній шар ґрунту. Якщо ґрунт пересушений, його необхідно зволожити чистою відстояною водою або настоєм бур’янів, розведеним у співвідношенні 1:10. Волога, насичена органічними речовинами земля створить сприятливі умови для розмноження дощових черв’яків і корисних мікроорганізмів, які відіграють важливу роль у підтриманні родючості.
Як засоби для обробки можна обрати біофунгіциди, створені на основі сінної палички або триходерми — наприклад, Фітоспорин-М. Мікроорганізми, що містяться в них, не лише перешкоджають розвитку хвороботворних фітопатогенів, а й беруть участь у синтезі амінокислот і ферментів.
Якщо сприятливі для застосування біопрепаратів погодні умови вже минули, але обробку від накопичених у землі патогенів все ж потрібно провести — вдаються до промислових фунгіцидів. Ці засоби ефективні навіть за низької плюсової температури, однак вони знищують не лише шкідливі, а й корисні ґрунтові бактерії.
Тому після використання фунгіцидів бажано пролити ґрунт розчином будь-якого ЕМ-препарату — засобу, що містить ефективні мікроорганізми, які заселяють родючий шар, прискорюють розкладання органіки і переводять поживні речовини у форму, доступну для рослин.
Серед ЕМ-препаратів найчастіше застосовують Байкал ЕМ1, Сяйво. Вносити їх допустимо не лише восени, а й навесні — у процесі підготовки грядок, а також безпосередньо в лунки при висаджуванні розсади.
Перефразовуючи відому приказку: недосіл на грядці — недосіл на столі. "Годуйте" і відновлюйте ґрунт, щоб він продовжував годувати вас.
Написати коментар